. Цей показник традиційно визначається по осаді сталевого конуса заввишки , а діаметри верхньої та нижньої основ – відповідно. Усічений конус встановлюється на рівній горизонтальній поверхні і в три прийоми заповнюється пробою бетонної суміші, яку потрібно ретельно утрамбувати металевим стрижнем-штиковкою. Загладив поверхню розчину і знявши конус, його слід встановити поруч. Коли бетонна суміш осяде, потрібно заміряти осад конуса - різницю його висоти і суміші, що осіла. Таким чином, можна визначити її рухливість.

. Бетонні суміші бувають жорсткими та рухливими. Оскільки в твердих сумішах об'єм води невеликий, при їх укладанні доведеться забезпечувати потужне механічне ущільнення: вібротрамбування, пресування або тривале вібрування під навантаженням. Основна сфера використання цих сумішей – створення громіздких залізобетонних конструкцій на великих підприємствах, які можуть дозволити собі придбання таких ущільнюючих машин. На звичайному будівництві жорсткі суміші застосовуються набагато рідше. У рухомих сумішах вміст води вищий, ніж у жорстких.

- властивість розчину зберігати однорідність. Маса не розшаровується при транспортуванні, укладанні та ущільненні. Найлегший компонент – вода. При вібруванні вона прагне вгору, одночасно переміщається і великий наповнювач: важкий частково осідає, а пористий спливає. Ці процеси призводять до погіршення структури бетону. Він втрачає однорідність, водопроникність бетону зростає, а морозостійкість навпаки знижується. Цьому можна запобігти, якщо підібрати оптимальний об'єм дрібного заповнювача та скоротити витрату води замішування, використовуючи пластифікуючі добавки.